Королівський Об'єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI) та Open Source Centre у співавторстві з аналітиками РЕБ опублікували звіт «Від руди до боєприпасів: руйнування ланцюжків постачання російської артилерії». Саме артилерія завдає 70% уражень Україні, тому обмеження її виробництва може суттєво вдарити по військовому потенціалу Москви.
Попередні спроби завадити виробництву російської артилерії не мали значного успіху, оскільки були спрямовані на весь потік компонентів, рух яких в Росію складно обмежити, наприклад, мікрочипів. Нове дослідження RUSI пропонує аналіз конкретного ланцюга виробництва й знаходить менші однак вразливіші до зовнішнього впливу місця:
- Бавовняна целюлоза — основний інгредієнт бездимного пороху для артилерійських снарядів. Росії не вистачає власних ресурсів для її виробництва, тому більшість сировини Москва імпортує. Така залежність робить російське виробництво пороху вразливим для зовнішнього втручання.
- Хром — надміцний метал, яким покривають артилерійські стволи, що підвищує їх витривалість у 2-3 рази. Близько 50% хромової руди Росія імпортує з Казахстану, Південної Африки, Китаю та Індії. Без хрому Росії буде значно складніше ремонтувати та виготовляти стволи для артилерії.
- Верстати з числовим програмним керуванням (ЧПК) використовуються для виробництва складних компонентів будь-якої російської зброї, зокрема артилерії. Понад 70% верстатів із ЧПК Росія імпортує з КНР. Проте навіть верстати китайського виробництва не можуть обійтися без іноземних запчастин і технологій.
Москва усвідомлює свою артилерійську перевагу та робить на неї особливу ставку в своїй воєнній стратегії. Вже сьогодні російські виробники артилерії активно розширюють власні виробничі потужності. Завод "Пластмасс" у Копєйську, який виробляє боєприпаси калібру 100-152 мм, збільшив свою продуктивність на 150% після запуску нового автоматизованого цеху. Пермський пороховий завод, що забезпечує понад 40% виробництва пороху в Росії, отримав значні інвестиції для модернізації та розширення виробничих потужностей. Уралтрансмаш у Єкатеринбурзі, що є ключовим виробником артилерійських систем, активно імпортує технологічне обладнання для збільшення обсягів виробництва стволів і боєприпасів.
Водночас саме в момент розширення військово-промисловий потенціал Росії є найбільш вразливим, оскільки він залежить від постійного притоку компонентів, матеріалів, сировини та обладнання. Союзники Києва мають вікно можливостей, щоб перешкодити цьому процесу, уповільнивши розширення виробничих потужностей і, тим самим, зменшивши кількість нової російської зброї у перспективі найближчого десятиліття. Проте це потрібно робити одночасно, скоординовано та із залученням усіх доступних інструментів санкційної коаліції та третіх країн.
Над звітом разом із RUSI та OSC працювали аналітики Ради економічної безпеки України: Олексій Боровиков, Денис Гутик, Богдан Коваленко, Анастасія Опря, Богдан Веселовський, Олена Юрченко, Олена Жуль.