Агресивна війна, яку Російська Федерація веде на території України вже понад два роки, - це не лише зброя, яка безпосередньо використовується на полі бою, а й технології, завдяки яким запаси такої зброї не вичерпуються.
Наразі виробничі потужності російського військово-промислового комплексу працюють на максимум та завантажені на рекордних 84%. Оскільки 63-65% всього російського обладнання перебуває в зношеному стані, нові високоточні верстати, особливо з числовим програмним керуванням, перетворилися на одну з найбільш важливих технологій, які російська військова машина прагне отримати за будь-яку ціну.
Протягом першого року повномасштабного вторгнення питання доступу Росії до іноземних верстатів з ЧПК залишалося поза увагою санкційної коаліції, що дозволило державі-агресору суттєво наростити імпорт. Водночас, через відсутність власного виробництва, залежність Росії від зовнішніх поставок промислового обладнання та відповідних комплектуючих була і залишається на рівні 70-90%. Більше того, переважна більшість верстатів, що постачаються до Росії, потрапляють до рук її військових виробників і використовуються для підтримки існуючих потужностей або будівництва нових виробничих цехів.
Починаючи з кінця 2023 року члени санкційної коаліції доклали чимало зусиль, щоб заблокувати доступ Росії до західного обладнання з ЧПК. Під тиском запроваджених санкцій, постійних втрат військової техніки на фронті та дефіциту виробничих потужностей Російська Федерація знаходить нові способи обійти обмеження та зберегти або навіть збільшити імпорт верстатів.
У 2023 та 2024 роках Китай став провідним постачальником промислового обладнання до Російської Федерації. На КНР припадає 80-90% верстатів, імпортованих державою-агресором. Така китайсько-російська торговельна співпраця базується на трьох обхідних шляхах, які, тим не менш, все ще залежать від західних технологій:
Постачання верстатів, вироблених у країнах санкційної коаліції, до Росії через Китай як реекспортний хаб
За кількістю компаній, залучених до експорту верстатів, вироблених у країнах санкційної коаліції, до Росії, Китай посідає друге місце після Туреччини. У 2023 році та першому кварталі 2024 року 340 китайських компаній експортували до Росії західні верстати на суму 568,6 млн доларів США. 70% російських компаній, які отримали цю продукцію, мають звʼязки і з військово-промисловим комплексом. Попри це, 90% найбільших китайських постачальників досі не перебувають під санкціями. Водночас деякі з них були засновані вже під час повномасштабного вторгнення або керуються російськими громадянами, тобто мають чітко виражені червоні прапорці.
Експорт до Росії верстатів, виготовлених на заводах західних компаній, розташованих у Китаї
22 з 30 найбільших західних виробників верстатів з ЧПК володіють виробничими майданчиками в Китаї. Вироблене на цих заводах обладнання набагато легше потрапляє до Росії, оскільки перетинає лише китайсько-російський кордон. У 2023 та на початку 2024 року російські компанії отримали верстати західної якості, виготовлених у КНР, на суму 50 мільйонів доларів США. Серед виробників, які мають дочірні підприємства в Китаї, зокрема компанії, що обслуговують критичні галузі промисловості своїх країн, а саме енергетичну, аерокосмічну та оборонну. Водночас лише 1 з 12 найбільш значущих постачальників такої продукції до Росії наразі перебуває під санкціями.
Російський імпорт китайських верстатів, виробництво яких залежить від західних комплектуючих, технологій та експертизи
Під тиском санкцій російська оборонна промисловість все частіше використовує верстати китайських виробників. Сьогодні китайські бренди, які експортують продукцію власного виробництва, є найбільшими постачальниками обладнання до Росії.
Однак китайські верстати, що потрапляють до Росії, не можуть вироблятися без застосування західних технологій. 13 з 16 найбільших китайських виробників верстатів з ЧПК, що експортують до Росії, підтримують тісні зв'язки з країнами санкційної коаліції, імпортуючи високотехнологічні західні компоненти, відкриваючи науково-дослідні центри в Німеччині або Японії, укладаючи партнерства із західними технологічними корпораціями та створюючи дочірні компанії в західних і союзних із Заходом країнах.
Аналіз, представлений у цьому дослідженні, демонструє, що виробники товарів подвійного призначення, зокрема верстатів з ЧПК та супутніх компонентів, не докладають максимальних зусиль для блокування доступу Росії до критичних технологій. У той час як китайські виробники шукають способи зайняти вільну нішу на російському ринку, західні компанії не контролюють ні їхні дистриб'юторські мережі, ні діяльність дочірніх підприємств, ні кінцеве призначення фінальних продуктів, частиною яких стають їхні компоненти та програмне забезпечення. Таким чином, виробники та їхні дочірні підприємства не лише не сприяють посиленню санкційного режиму, але й можуть підривати ефективність існуючих санкційних інструментів, зокрема тих, що застосовуються у фінансовому секторі.
Держави санкційної коаліції, особливо ті, що мають найбільш значний екстериторіальний вплив, повинні розробляти нові та вдосконалювати вже існуючі інструменти для того, щоб:
- Заохотити західних виробників верстатів з ЧПК та супутніх компонентів ретельно відстежувати експорт своєї продукції до Китаю та не допускати постачання власного обладнання не лише безпосередньо до Росії, але й безвідповідальним китайським виробникам, вживаючи всіх необхідних заходів, включаючи контроль за діяльністю їхніх дочірніх підприємств у КНР.
- Змусити китайських виробників обладнання з ЧПК відмовитися від співпраці з російським ринком у будь-якій доступній формі, прямо чи опосередковано, а також проводити ретельну перевірку клієнтів зі свого боку.
Досягнення цих двох цілей можливе лише за умови широкомасштабного використання важелів, що лежать в основі економічних інструментів зовнішньої політики, а саме залежності як західних, так і китайських виробників від постійного доступу до іноземних експертизи, технологій, інвестицій, ринків тощо.
Окремі члени санкційної коаліції вже мають придатні для цього інструменти, і їхнє рішуче застосування на практиці може ще більше зруйнувати російські торговельні мережі, які ще не встигли оговтатися від нещодавніх фінансових санкцій2 . Водночас кожен з проаналізованих у цьому звіті інструментів має численні прогалини, які знижують їхню ефективність.
Членам санкційної коаліції необхідно терміново закрити ці прогалини, щоб якнайшвидше ввести інструменти в дію або створити нову правову рамку, яка б повністю відповідала потребам і загрозам часу та становила смертельну небезпеку для порушників, як це трапилося з банками наприкінці минулого року.
Крім того, західним партнерам України варто відійти від реактивного, обережного та ситуативного застосування первинних і вторинних санкцій і почати стратегічну та масовану протидію російським торговельним мережам, щоб досягти реального розриву ланцюгів постачання.
Більше про зростаючу роль Китаю в російських ланцюгах постачання критичного обладнання, що використовується у військовому виробництві, читайте у повному тексті звіту, прикріпленому нижче.
