Нещодавно стало відомо, що Єврокомісія направила на розгляд країн-членів ЄС пропозиції щодо наповнення 14 пакету антиросійських санкцій. Однак остаточний вигляд наступного санкційного пакета ЄС стане результатом перемовин, що наразі тривають. 15 травня, видання Reuters повідомило, що Франція та Нідерланди закликають колег у ЄС доповнити 14 пакет забороною на будь-яку співпрацю з іноземними фінансовими установами, котрі проводять транзакції, повʼязані з російським ВПК. Подібний крок, хоча і є копією американського Указу 14114, прийнятого у грудні 2023, може стати значним важелем тиску на торгівлю РФ з третіми країнами.
На думку експерта Ради економічної безпеки України, Дениса Гутика, окрім фінансових обмежень, у наступний санкційний пакет ЄС варто включити ще один критичний інструмент контролю за виконанням санкцій. Таким інструментом має стати нова європейська рамка стандартів корпоративного комплаєнсу для виробників та дистрибʼюторів товарів подвійного призначення.
Як це зробити:
- Зобовʼязати компанії та їхні дочірні підприємства в третіх країнах нести пряму відповідальність за контроль та недопущення реекспорту їх товарів чи послуг до РФ.
- Визначити чіткі процедури, а також типи перевірок, внутрішніх розслідувань, звітності, які компанії мають застосовувати на глобальному ринку або в межах своїх індустрій. Тобто, мають бути сформовані чіткі стандарти або критерії, яким має відповідати внутрішній комплаєнс та Due Diligence компаній.
- Саме на основі закріплених стандартів та процедур варто оцінювати діяльність компаній та рівень їхнього контролю над власними ланцюгами постачань. А також рівень їхньої відповідальності у випадках, коли європейський товар, опиняється в російській ракеті чи БПЛА.
- Компанії, які не відповідатимуть визначеним стандартам та не виконуватимуть необхідних процедур, в результаті чого їхні товари опинятимуться в рф, повинні притягатись до відповідальності.
- Мова йде не лише про відповідальність за умисне порушення санкцій та експортного контролю, а й за недбалість (!) в їх дотриманні. Тобто якщо верстати з ЧПК вироблені європейською компанією потрапили на російський військовий завод без відома цього виробника, але він не вжив "максимум" зусиль, щоб цього уникнути, то дана компанія має нести відповідальність.
- Необхідно чітко визначити рівень і характер такої відповідальності. За приклад можна взяти юридичну рамку, котра вже існує в сфері боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму. Однак чим вища ціна покарання - тим ефективнішим буде дотримання нових положень з боку приватного сектору. Ідеальний сценарій - це криміналізація недбалості в контролі за ланцюгами постачання товарів подвійного призначення.